Чи добре батьки знають свою дитину

Якщо  ваша дитина вже стала першокласником, допоможіть їй адаптуватися, враховуючи психологічні особливості віку.

У першокласника активно триває процес розвитку мислення, розвивається «внутрішній план дій» (мислення стає внутрішнім процесом). Батьки повинні допомагати становленню цього процесу. Кожна вправа, завдання слід аналізувати з точки зору планування діяльності:

визначення мети діяльності: «Що ти хочеш робити?»;— конкретних кроків виконання діяльності: «Що ти робитимеш далі?», «Як ти це робитимеш?»

При цьому першокласника необхідно навчити розмірковувати вголос для відпрацювання послідовних етапів діяльності.

Істотна увага приділяється досягненню дитиною кінцевого результату роботи, оскільки в цьому віці формується «довільність психічних процесів» (увага, уява тощо), тобто психічні процеси стають регульо­ваними, «підпорядкованими» певній меті. Це — одне з найголовніших новоутворень психіки дитини у молодшому шкільному віці.

У цьому віці діти хочуть бути просто такими, якими вони є, їм потрібно, щоб їх любили «просто так», а не за «щось» (за те, що добре виконав домашнє завдання).

Головним засобом впливу на дитину може бути заохочення, а не покарання. При цьому успіхи дитини можна порівнювати з її досягненнями: «Ти сьогодні краще виконав завдання, ніж учора, а завтра виконаєш його ще краще. Молодець!»

Значну увагу треба приділяти створенню умов для виявлення рухової активності дитини, оскільки в цьому віці вона дуже висока. У школі ця активність стримується, дитина докладає чимало зусиль, аби не рухатися один урок, не кажучи вже про чотири-п'ять. А вдома після уроків дітям треба дати можливість побігати, пострибати, скільки їм хочеться.

Чому ж виникають конфлікти у сім'ї та школі?

Можливо, запропонований «Меморандум» викличе усмішку у деяких дорослих, але, без сумніву, змусить подивитись інакше на своїх дітей і, можливо, змінити своє ставлення до них.