Освітній заклад, на базі якого буде проводитись експеримент.
Малокаховська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Каховської районної ради Херсонської області
Керівник експерименту.
Шевченко Ірина Іванівна, директор школи, вчитель вищої категорії, «Старший вчитель»
Науковий консультант.
Слюсаренко Ніна Віталіївна, доктор педагогічних наук
Основні ідеї експерименту.
Соціально-економічні перетворення, які здійснюються в Україні, зумовлюють значні зміни в розвитку системи освіти. Основні сучасні нормативні документи серед стратегічних завдань реформування освіти визначають: відхід від авторитарної педагогіки; створення умов для формування активної, самостійної, відповідальної, творчої особистості, здатної до самоосвіти, саморозвитку; забезпечення умов для реалізації та самореалізації сутнісних сил дитини у різних видах її діяльності. Про це свідчать положення «Державної національної програми «Освіта» (ХХІ століття)», «Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті», «Концепції загальної середньої освіти (12-річної школи)», Державний стандарт початкової освіти, Державний стандарт базової та повної загальної освіти, указ Президента від 30.09.2010 № 928 «Про заходи щодо забезпечення пріоритетності розвитку освіти в Україні».
Виконати поставлене завдання неможливо без переосмислення педагогічного досвіду минулого, який збагачує сучасну педагогіку новими фактами, дає змогу прогнозувати її майбутній розвиток.
На особливу увагу в цьому аспекті заслуговують ідеї західно-європейської теорії вільного виховання, яка досягла найбільшого розквіту у період кінця ХІХ – першої третини ХХ століття.
В українській педагогічній науці західноєвропейська теорія вільного виховання була предметом уваги вчених у дореволюційні і перші післяреволюційні роки і, починаючи з часів перебудови, знову викликає постійно зростаючий інтерес.
В останні роки ідеї теоретиків вільного виховання привертають увагу багатьох науковців. Різні аспекти цієї проблеми розкриті у низці дисертаційних досліджень: ідея гуманізації школи в кінці ХІХ – початку ХХ століття розглядалася Т. Петровою; проблема гуманізації шкільного навчання у спадщині Бременської педагогічної школи початку ХХ століття досліджувалася С. Бєловою; педагогічні погляди окремих зарубіжних представників вільного виховання того ж періоду (С. Френе, М.Монтессорі, Р.Штайнер, Дж.Дьюї, Г.Вінекен) вивчалися П. Браїловською, І. Дичьківською, О. Іоновою, В. Коваленком, Л. Образцовою та ін.
Межа XIX–XX століть стала періодом своєрідної наукової революції в педагогіці, що поклала початок формуванню науково-педагогічних парадигм, визначила характер освіти у розвинених країн протягом усього століття. З іншого боку, на думку сучасних дослідників (Днепров Е. Д., Корнетов Р. Б. та ін.), вітчизняна педагогіка зазначеного періоду розвивалася у взаємодії із західною. Саме у ці роки намітилися перші шляхи співробітництва педагогічної громадськості різних країн і виникли можливості інтеграції культур.
Цей період представлений яскравим спектром педагогічних концепцій і навчальних проектів, котрі стали основою альтернативних педагогічних рухів у різних країнах, дали поштовх розвитку гуманістичної педагогіки, а сьогодні можуть слугувати фундаментом для формування нових напрямів педагогічної теорії та практики.
До ідей гуманізму і свободи розвитку дитячої особистості зверталися у своїх роботах: З. Борисова, І. Зязюн, М. Євтух, В. Пікельна, Б. Ступарик, О. Сухомлинська, Т. Сухотіна, Т. Сущенко, М. Ярмаченко та ін.
Окремі аспекти гуманістичної педагогіки знайшли відображення у підручниках і навчальних посібниках до курсів історії зарубіжної та порівняльної педагогіки В. Кравця, А. Сбруєвої та ін.
Отже, інтенсивний розвиток ідей гуманістичної педагогіки, який викликає посилення інтересу до теорії вільного виховання та об’єктивна необхідність вивчення історичного досвіду розвитку ідей вільного виховання у вітчизняній і зарубіжній педагогіці з одного боку, а з іншого – недостатнє розкриття у педагогічних дослідженнях проблем вільного виховання зумовили вибір теми експериментальної роботи «Школа вільного розвитку».
Об'єкт дослідження – навчально-виховний процес сучасної загальноосвітньої школи.
Предмет дослідження – зміст, форми і методи формування освітньої траєкторії учнів в школі особистісного розвитку та творчої самореалізації.
Мета дослідження: змоделювати та експериментально перевірити процес формування освітньої траєкторії учня в умовах школи особистісного розвитку та творчої самореалізації.
На основі визначеної мети обґрунтовані наступні завдання дослідження:
– з'ясувати сутність процесу формування освітньої траєкторії учня як соціально-педагогічної проблеми;
– проаналізувати психофізичні, індивідуальні особливості дитини, вплив внутрішнього та зовнішнього середовища на її розвиток;
– виділити критерії, показники та ознаки рівнів результативності діяльності школи особистісного розвитку та творчої самореалізації;
– обґрунтувати та експериментально перевірити модель школи особистісного розвитку та творчої самореалізації;
– розробити методичні матеріали щодо формування освітньої траєкторії учня в умовах школи особистісного розвитку та творчої самореалізації.
Теоретичну основу дослідження становлять положення про сутність розвитку і саморозвитку особистості (Е. Клапаред, С. Максименко, С. Рубінштейн, Е. Торндайк, В. Штерн), концепція особистісно-орієнтованого виховання (І. Бех), загальна теорія педагогічної діяльності (Ю. Бабанський, І. Бех, І. Зязюн), прогресивні ідеї вітчизняних освітніх діячів першої третини ХХ століття, спрямовані на гуманізацію навчально-виховного процесу, висвітлені у дисертаційних дослідженнях Н. Бєлкіної (М. Демков), Г. Головка (Я. Мамонтов), Г. Груць, Т. Пінчук, О. Таран, (С. Русова), О. Неживого, (В. Дурдуківський), Л. Ніколенко (Я. Чепіга); Н. Сікорської (С. Русова, О. Духнович) та ін; у роботах Є. Коваленко (С. Русова), І. Зайченка, Ж. Ільченко (Я. Чепіга, С. Русова).
До історіографічних праць, що дають можливість проаналізувати ставлення вітчизняних вчених до ідей теорії вільного виховання, належать дослідження О. Бабіної, В. Білавич, В. Боброва, С. Вдович, О. Велемець, О. Винничук, Л. Вовк, І. Гавриш, О. Гриви, Л. Дровозюк, Т. Завгородньої, В. Кеміня, І. Лікарчука, Л. Потапової, Т. Равчиної, О. Сухомлинської, П. Ходанич, В. Хомич, О. Цвігун, М.Ярмаченка та ін.
Методологічну основу дослідження складають: теорія наукового пізнання; принципи антропоцентризму, історизму, детермінізму, об’єктивності, доказовості, системності, науковості; теорія самоцінності і унікальності дитячої особистості; положення про загальнолюдські цінності, про зв’язок історії з сьогоденням; ідея доцільності творчого використання науково-педагогічного доробку зарубіжних і вітчизняних педагогів минулого в сучасній практиці освіти й виховання; положення компаративістики як науки про зіставлення особливостей загальних і окремих тенденцій, законів та закономірностей розвитку освіти у світовому і національному масштабах.
Специфіка об’єкта і предмета дослідження визначили необхідність використання комплексу взаємопов’язаних методів дослідження:
- теоретичні: аналіз і узагальнення філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури, вивчення нормативних документів для визначення стану і теоретичного обґрунтування проблеми формування освітньої траєкторії учня в умовах школи особистісного розвитку та творчої самореалізації; моделювання для розробки школи особистісного розвитку та творчої самореалізації;
- емпіричні: педагогічні спостереження, бесіда, анкетування учнів для виявлення стану сформованості освітньої траєкторії учня; анкетування вчителів, метод ранжирування параметрів та метод експертних оцінок з метою побудови моделі школи особистісного розвитку та творчої самореалізації; педагогічний експеримент та самооцінка для визначення результативності організації формування освітньої траєкторії учня в умовах школи особистісного розвитку та творчої самореалізації; моделювання для розробки школи особистісного розвитку та творчої самореалізації;
- статистичні: методи математичної статистики для кількісного аналізу експериментальних даних та встановлення достовірності висновків дослідження.
Наукова новизна дослідження:
– вперше обґрунтовано та експериментально перевірено модель школи особистісного розвитку та творчої самореалізації;
– уточнено дефініції «освітня траєкторія учня», «модель школи особистісного розвитку та творчої самореалізації», «ідеї вільного виховання», «творча самореалізація учня»;
– конкретизовано критерії, показники та ознаки рівнів результативності діяльності школи особистісного розвитку та творчої самореалізації;
– подальшого розвитку набули положення теорії особистісного розвитку учня.
Практичне значення дослідження полягає у розробці комплекту методичних матеріалів щодо формування освітньої траєкторії учня в умовах школи особистісного розвитку та творчої самореалізації, які можуть бути використані як у загальноосвітніх закладах, так і в системі вищої освіти у процесі навчання майбутніх учителів.
Термін проведення експерименту: 2016-2021 роки.
